Домашнє насильство

Всі ми в дитинстві часто чули фразу «Мій дім – моя фортеця», але, ставши дорослими, далеко не завжди можемо сказати те ж саме про свій будинок. Як це не сумно, перебувати поруч із самими, здавалося б, близькими людьми часом буває небезпечно. Звичайно, можна довго розмірковувати про те, що бити тих, хто слабший тебе, дуже недобре, але проблема сімейного насильства, на жаль, стає все більш і більш актуальною. За даними статистики, в кожній четвертій родині відзначаються випадки домашнього насильства

Люди, які схильні до насильства, в більшості своїй є слабкими, із заниженою самооцінкою. Опускаючи інших до свого рівня, така людина намагається довести їм і самому собі свою перевагу. Зазвичай «домомучителі» насправді відрізняються неабиякою невпевненістю в собі, але найголовніше – це частіше за все ті, хто сам піддавався насильству в дитинстві. Ставши дорослими, вони так само, як колись їхні старші родичі, вихлюпують весь негатив на членів вже своєї власної сім’ї, принижують їх. Саме тому в наші дні сімейне насильство так поширене.

Невпевненість в собі – це невміння просити і коректно висловлювати свою думку. Невпевнений людина часто навіть не намагається пояснити щось дружині або дітям, він відразу пускає в хід кулаки. До того ж у таких людей зазвичай ще і відсутні поняття об’єктивності і заслужено, в той час як прагнення до лідерства дуже велике, особливо в спілкуванні з тими, хто не може дати їм гідну відсіч. Адже насильство в сім’ї – це не тільки рукоприкладство, а й приниження, пригнічення та сексуальне насильство. Часто такі агресори самі не усвідомлюють, що можуть завдати серйозної шкоди здоров’ю іншої людини, але в той же час вони добре відчувають, до кого можна проявляти агресію, а до кого – ні. Як правило, такий «домашній беззаконник» користується повагою в суспільстві і ніколи ні в чому не буває запідозрений.

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров’я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Фізичне насильство – нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров’ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя.

Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства.

Психічне (емоційне) насильство – постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини.

До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

Інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім’ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності. її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї.

Слід згадати ще кілька документів, які тісно переплітаються з насильством в сім’ї.

Мова йде про викрадення дітей, адже дуже часто, рятуючись від жорстокої поведінки батьків, саме діти стають „живим товаром” для не менш жорстоких дорослих. Тому прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей» (від 10 липня 2006 р. № 952) дає можливість долучитися до міжнародно-правового механізму впорядкованого повернення дітей, яких незаконно вивозять або утримують за кордоном.

Порушення прав та інтересів дитини та жорстоке поводження з нею, за сімейним законодавством може бути підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 дає вичерпний перелік таких підстав). Слід зауважити, що коли судом при розгляді справ про позбавлення батьківських прав буде виявлено у діях батьків або одного з них ознаки злочину, правовідносини переходять з ініціативи суду у сферу кримінального законодавства. Так, Кримінальним кодексом України визначаються види злочинів, які пов’язані із жорстоким поводженням з дітьми, зокрема, умисне вбивство дітей; доведення дітей до самогубства; нанесення тілесних ушкоджень; побої та мордування; катування; незаконне позбавлення волі або викрадення дитини тощо.

Відповідно до норм сімейного законодавства сама дитина, у разі порушення її прав та інтересів, може звернутися за їх захистом до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а у разі досягнення чотирнадцятиліття – безпосередньо до суду.

Наказом № 13 по Глинській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат від 16.01.2019 року уповноваженою особою з питань насильства в сім’ї призначено заступника директора з виховної роботи Скрибку Л.А. (контактний телефон 0662631278, 0971149856) для здійснення невідкладних заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.