Розташоване на правому березі р. Сула, в 40 км від райцентру.
Відомі люди
У Глинську жив живописець і графік Г.І. Зінов’єв, педагогічною діяльністю тут займався Г.С. Вашкевич (1837-1923), який зустрічався в Петербурзі з Шевченка, брав участь у виданні “Кобзаря”.
Пам’ятки
Глинська фортеця
Церква Святого Миколая
Історія
На цій території люди селилися здавна: виявлені поселення епохи неоліту (IV тис. до н.е.) і бронзи (II тис. до н.е.), городище і курганний могильник скіфських часів (VIII-III ст. До н.е .), городища сіверян VIII-X ст. і часів Київської Русі. Поблизу сіл Сурмачівка і Чеберяки виявлені курганні могильники скіфського періоду. На північний захід від Глинська збереглися контури давнього поселення Городища площею 12 га.
У цих місцях і виник Глинськ, перша згадка про який датується в 1320.У другій половині XIV ст. великий князь литовський Вітовт подарував Глинськ татарському князю Лексі, родоначальнику династії Глинських. М.Л.Глінскій був впливовою особою при дворі великого князя московського Василя III. Племінниця Глинського Олена стала дружиною князя московського і матір’ю царя Івана IV Грозного.
З 1569 Глинськ у складі Речі Посполитої.
У 1632 р. польський король Сигізмунд ІІІ завітав Глинськ писареві скарби Ф. Міровіцкому, потім ним володів хорунжий А.Конєцпольський, в 1646 р. його захопив князь І.Вишневецьким, від якого Глинськ отримав самоврядування і герб (на червоному тлі було зображено золоте серце , увінчане короною, на серці лежали перехрещені вістрями донизу зустріли).
З 1649 р. місто стало центром Глинської сотні. Крім сотника, містом керувала також ратуша.
Після 1654 р. місто було в складі Росії. З 1659 року – у складі Лубенського полку.
Активну участь брали жителі села в Північній війні 1700-1721 рр.. У Глинську і зараз зберігся вал зі шведськими могилами. 18 грудня 1708 шведи відступали, морози були такі люті, що лише на одній з доріг замерзло 80 шведів. Їх могили не збереглися.
В кінці 40-х на початку 50-х рр.. XVIII ст. в районі Глинська діяв загін гайдамаків Семена Гаркуші.
У 1782 році за іменним Указом Катерини Другої Глинськ отримав статус міста і повітовим центром Чернігівського намісництва, однак в 1796 році був виведений за штат і зарахований до Малоросійської губернії, а з 1802 – до Роменському повіту Полтавської губернії.
У 1923 році позбавлений міського статусу і став селом, центром Глинського району Роменського округу Полтавської губернії.
Глинськ – сьогодення
