Всесвітній день дикої природи

Земля – планета, яка дарувала нам життя, унікальна і має потребу в турботі та захисті. Всі це розуміють, тому об’єдналися заради порятунку нашої планети.

Проблема екології на даний момент є найважливішою в світі. Тому в початковій школі були проведені заходи з метою пробудити у здобувачів освіти особистої відповідальності за охорону навколишнього середовища, виховувати любов до рідного краю.20 грудня 2013 року Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН) на своїй 68-й сесії проголосила 3 березня – день підписання Конвенціїпро міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), у 1973 році – Всесвітнім днем дикої природи з метою підвищення обізнаності про диких тварин та рослин у світі. При цьому Секретаріат CITES було визначено координатором з дотримання цього особливого дня для дикої природи в календарі ООН.

Зараз Всесвітній день дикої природи став найважливішим щорічним глобальним заходом, присвяченим дикій природі.

Тема цьогорічного Всесвітнього дня дикої природи «Ліси та засоби до існування: підтримання людей та збереження планети» відзначає центральну роль лісів та їх екосистемних  послуг у забезпеченні добробуту сотень мільйонів людей у всьому світі, і особливо корінних та місцевих громад, які історично пов’язані з лісами та прилеглими до них територіями. Це узгоджується з цілями сталого розвитку ООН у частині зобов’язань щодо подолання бідності, забезпечення сталого використання ресурсів та збереження життя на землі.

Ліси та екосистемні послуги, що надаються ними, в даний час опиняються на перехресті безлічі планетних криз, з якими стикається людство, від змін клімату до втрати біорізноманіття та наслідків пандемії COVID-19 на здоров’я, соціальну та економічну ситуацію.

Цьогорічний Всесвітній день дикої природи має на меті підвищити обізнаність про величезну цінність лісів та видів дикої природи, що мешкають у лісах, їх невід’ємний зв’язок із рівнем життя корінних народів і місцевих громад, пропагувати цінність традиційних практик та знань, що сприяють встановленню більш стійких відносин із цими важливими природними системами та просування моделі і практики управління лісами та лісовими ресурсами, які враховують як добробут людини, так і довгострокове збереження лісів, видів дикої фауни, що мешкають у лісах, флори і екосистем, які вони підтримують.